Українська аудіозаписна культура: виклики ХХІ століття
Abstract
Стратегія розвитку вокально-виконавської практики вітчизняного музичного мистецтва стала основним вектором потомних перспектив у адаптації українського шоу-бізнесу для післявоєнного періоду відновлення майбутнього країни. Історичні чинники, спричинені ідеологічними постулатами та обмеженнями, спровокованими розпадом СРСР та його політичними послідовниками, які всілякими способами блокували доступність аудіотворів з євроінтеграційного простору, сформували підґрунтя до кардинальних дій, що повинні були зламати всі заангажовані стандарти. Мистецька практика базувалася на історіографічних процесах, які завідомо були досліджені в теоретико-практичних сегментах, проте не систематизувалися та не адаптувалися до осучаснених технологій звукового дизайну. Обмеженість жанрових взаємовпливів у музиці також накладала відбитки на процеси утворення нового аудіофонографічного матеріалу.
