Міжнародний досвід у відновленні зруйнованої спадщини: можливості адаптації для України
Анотація
Однією з найбільш характерних рис розвитку людської цивілізації є процес урбанізації, який виражається у зростанні кількості міського населення та зменшенні частки сільського населення. В Україні міське населення становить 68 %. Більше третини (33,7 %) міських жителів країни проживає в чотирьох регіонах: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. До початку війни на Сході України. Частка киян у загальній кількості міського населення України становить 7,8 %. Серед нерухомих об’єктів культурної спадщини, які зазнають впливу екологічних ризиків, особливу увагу привертають пам’ятки історії та культури, що охороняються законом. За оцінками експертів, їх стан залишається незадовільним [1].
Посилання
Урбоекологія / І. А. Василенко, О. А. Півоваров, І. М. Трус, А. В. Іванченко. Дніпро: Акцент ПП, 2017. 309 с.
Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини: збірник міжнародних нормативних документів / авт. вст. статті М. М. Яковина. Київ: Фенікс, 2008. 176 с.
Nazarenko V. 872 cultural heritage sites suffered from Russian military aggression in Ukraine. War.ukraine. 2024. URL: https://war.ukraine.ua/war-news/872-cultural-suffered-russianmilitary-aggression/
Івашко Ю. Філософське значення і передумови виникнення наукової реставрації пам’яток архітектури і мистецтва. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Київ, 2006. Вип. 16. С. 15–22.
Концепція національної політики щодо культурної спадщини в Україні: проект / під ред. О. П. Олійник. Київ: Архітектура і престиж, 2014.
Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць (Венеціанська хартія) ООН; Хартія, Міжнародний документ від 31.05.1964. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/995_757 (дата звернення: 06.12.2023).
